Утім, наприкінці березня 2023 року російським правоохоронцям вдалося її відстежити. Та жінці вдалося врятуватися, йдеться у сюжеті «Сніданок з 1+1».

«Страх є в кожної людини. Звичайно, у мене теж. Але є ж почуття сильніші за страх. Коли ти розумієш, що правду треба доводити, тоді ти перевершуєш почуття цього страху йдеш і доводиш», - пояснює кримчанка.

Народилась Віолета у Сімферополі, згодом переїхала жити до Севастополя. Важко переживала 2014 рік: події на Майдані, а потім анексію Криму. Але покинути рідну домівку тоді не наважилась. Коли 24 лютого 2022 року Росія пішла повномасштабною війною на Україну, Віолета зрозуміла, що потрібно діяти.

«Я шукала шляхи опору цьому. Наприкінці березня у нас уже заблокували Фейсбук, Інстаграм. Я тоді підключила vpn, щоби бути на зв'язку зі світом», - пригадує вона.

У Фейсбуці Віолета натрапила на сторінку громадської організації «Жовта стрічка». Її учасники організовували мітинги у Херсоні проти окупантів.

«З плином часу, як стихали вже мітинги у Херсоні, вони почали розвивати таку партизанську діяльність, підпільну на кшталт листівки, стрічки. І так само, думаю, почну робити в Севастополі», - додає вона.

Спочатку Віолета всюди, де могла, вішала жовті стрічки. А потім купила жовту фарбу і почала малювати «Ї» – унікальну літеру української абетки.

«Одного разу мене застали за її малюванням. Я її тільки накреслила, а тут бігун каже: а що це ви тут робите? Я кажу: каміння розфарбовую. Тоді мене це налякало, я швидко звідти втекла, але минув день-другий знову кілька вибухів в Україні і в мене знову в душі здіймається хвиля, що із цим треба боротися. Не можна сидіти на місці, треба робити щось. До жовтої фарби я тоді ще докупила блакитну і почала малювати, щоб не було вже жодних питань, що це українські прапори, щоб севастопольці бачили, що українці тут є і що Україна переможе», - розповіла кримчанка.

Севастополь – це Україна. ЗСУ поруч. Надписи Віолети були по всьому місту.

«Десь уже до роковин цієї війни «Жовта стрічка» оголосила, що давайте ми боротимемося з колорадськими літерами Z, перетворюватимемо їх на пісочний годинник жовто-блакитного кольору. Одна така буква Z висіла у парку перемоги дуже велика і зухвала. Я довкола неї ходила довго. Наприкінці березня я думаю, що, ну, ось, сьогодні точно я її перемалюю. Ну, не вийшло. І тоді я вже зневірилася і пішла написала «Слава Україні» просто на кіоску. Зробила напис, пішла в машину села і поїхала додому», - підреслює Віолета.

А через два дні додому до Віолети прийшли російські правоохоронці.

«Якась дуже далека-дальня камера зафіксувала. Поїхали до відділення писати протокол. Тобто почався допит, усі ці подробиці. І там вони сказали: зараз ви нам на камеру щиросердне зізнання, каяття. Тоді у вас покарання не буде надто жорстким.

У мене своїми словами не виходило, їм не подобалося те, що я казала. Тому вони нарешті написали мені текст і сказали текст читати. Мені після цього багато людей відписалося, кажуть, ну, видно, що ти стебнешся над ними.

«Дякую товаришу майору за моє оперативне викриття та доступне доведення політики партії».

І сказали, що мене відпустять до понеділка, а це був кінець суботи. Телефон вони у мене вилучили, але мене попередили: зараз, мовляв, у нас такі фахівці є, які в телефоні витягнуть усе і навіть те, що ви видалили. Тому зізнавайтеся, що ви знімали, чим ви ще займалися та куди передавали. Ну я ж відмовляюся, нікому нічого, все що показала. Але насправді, так, щось було там ще. Щось було…

Тому я вирішила, що краще я поїду, ніж я так ризикуватиму і мені впаяють реальний термін.»

Віолеті вдалося виїхати з Криму до підконтрольної території України.

«Житиму я тільки в Україні. І повертатимуся я тільки в український Крим. Я вважаю, що це буде сто відсотків. Крим буде український і я туди повернуся».